Різниця між статтею 425 та статтею 426 ККУ

Статті 425 та 426 ККУ часто згадують разом у справах про військові злочини, але вони передбачають різні порушення. Якщо не розуміти цієї різниці, легко неправильно оцінити як дії військової службової особи, так і їхні правові наслідки.

Основні відмінності за кілька хвилин

• Характер дій. Стаття 425 передбачає недбале ставлення до служби. Стаття 426 стосується бездіяльності військової влади.
• Форма вини. За статтею 425 переважає необережність. За статтею 426 службова особа свідомо не виконує свої обов’язки.
• Головна причина. Для статті 425 характерна службова недбалість. Для статті 426 – умисне невжиття необхідних заходів.
• Коло суб’єктів. Обидві статті стосуються військових службових осіб. Але стаття 426 найчастіше застосовується до командирів та начальників.
• Предмет доказування. За статтею 425 встановлюють факт недбалості. За статтею 426 доводять свідому бездіяльність.

Що передбачає стаття 425 ККУ

Стаття 425 Кримінального кодексу України встановлює відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до служби. Йдеться про випадки, коли службові обов’язки виконуються неналежним чином через несумлінність або необережність, що призводить до істотної шкоди чи тяжких наслідків.

Ключовою ознакою цього злочину є саме недбалість. Особа не прагне заподіяти шкоду, але через неналежне виконання своїх обов’язків допускає негативні наслідки.

💡 До речі! У справах за статтею 425 суди часто аналізують посадові інструкції, накази командира, журнали бойового чергування та службову документацію.

“Особи, винні у вчиненні злочину, підлягають кримінальній відповідальності лише за наявності вини” – один із базових принципів кримінального права України.

Саме форма вини часто стає головною відмінністю між статтями 425 і 426.

Що передбачає стаття 426 ККУ

Стаття 426 ККУ встановлює відповідальність за бездіяльність військової влади. Йдеться про випадки, коли військова службова особа умисно не виконує покладені на неї обов’язки, хоча має всі повноваження та можливості діяти.

На практиці це може проявлятися у невиданні наказу, невжитті заходів щодо припинення правопорушення, незабезпеченні виконання бойового завдання або ігноруванні службових обов’язків.

⚡ Цікавий факт! Після початку повномасштабної війни кількість кримінальних проваджень щодо військових злочинів суттєво зросла, тому правильне розмежування статей 425 і 426 стало набагато актуальнішим.

Порівняльна таблиця

Критерій	Стаття 425 ККУ	Стаття 426 ККУ
Назва	Недбале ставлення до служби	Бездіяльність військової влади
Основна дія	Неналежне виконання обов’язків	Умисне невиконання обов’язків
Форма вини	Необережність	Прямий або непрямий умисел
Активна поведінка	Є, але неналежна	Переважає бездіяльність
Типовий суб’єкт	Військова службова особа	Командир або начальник
Предмет доказування	Недбалість	Свідоме невиконання
Наслідки	Істотна шкода або тяжкі наслідки	Істотна шкода або тяжкі наслідки
Воєнний стан	Враховується судом	Також впливає на відповідальність

Найпоширеніші помилки

• Ототожнювати недбалість із бездіяльністю. Якщо службова особа діяла, але припустилася грубих помилок через необережність, це ще не означає автоматичне застосування статті 426.
• Вважати будь-яку помилку злочином. Для кримінальної відповідальності потрібно встановити всі елементи складу злочину, включаючи наслідки та причинний зв’язок.
• Не аналізувати форму вини. Саме вона часто визначає правильну кваліфікацію між статтями 425 та 426.
• Ігнорувати службові документи. Посадові інструкції, бойові накази та журнали обліку нерідко стають основними доказами у справі.
• Оцінювати ситуацію лише за результатом. Однакові наслідки ще не означають однакову кримінально-правову кваліфікацію.

Детальні відмінності у практиці

Суд аналізує службові повноваження

Зі свого боку я помітив, що суди майже завжди починають із перевірки посадових обов’язків конкретної особи. Якщо командир не мав відповідних повноважень, інкримінування окремих військових злочинів може викликати сумніви.

🚨 Зверніть увагу! Сам факт негативного результату ще не доводить службову недбалість. Слідство має показати, які саме обов’язки були порушені та як це вплинуло на наслідки.

Причинний зв’язок має велике значення

У кримінальному провадженні недостатньо встановити лише порушення. Необхідно довести, що саме дії або бездіяльність військової службової особи стали причиною істотної шкоди чи інших тяжких наслідків.

Воєнний стан змінює оцінку обставин

Я звернув увагу, що під час воєнного стану суди особливо детально оцінюють обстановку, у якій перебувала військова службова особа. Рішення, прийняте під артилерійським обстрілом або в умовах активних бойових дій, оцінюється інакше, ніж у тилових умовах.

🔍 Важливий момент! Стаття 91 Кримінального процесуального кодексу України визначає перелік обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Саме вони формують основу для правильної кваліфікації.

Один наслідок – різні склади злочину

Бувають ситуації, коли однакові збитки можуть виникнути як через недбалість, так і через умисну бездіяльність. Саме тому суд досліджує мотиви, службову ситуацію, накази та поведінку особи до виникнення наслідків.

“Органи державної влади та їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі та в межах повноважень, передбачених законом” – стаття 19 Конституції України.

Цей принцип поширюється і на діяльність військових службових осіб.

Як визначити, яка стаття ближча до конкретної ситуації

• Якщо військова службова особа виконувала свої обов’язки, але припустилася серйозної помилки через неуважність або несумлінність, спочатку аналізують ознаки статті 425. Далі перевіряють причинний зв’язок і наслідки. Якщо цього не зробити, можна неправильно визначити склад злочину.
• Якщо командир знав про необхідність діяти, мав законні повноваження, але свідомо нічого не зробив, виникає питання про можливе застосування статті 426. У такій ситуації значення має саме умисний характер бездіяльності.
• Якщо триває досудове розслідування, уже в перші тижні варто уважно проаналізувати посадові обов’язки, накази та документи. Саме вони часто визначають напрямок подальшого кримінального провадження.

Висновок+контрольний список для правильної кваліфікації

• Перевірте форму вини. Для статті 425 характерна необережність, а для статті 426 – умисна бездіяльність.
• Ознайомтеся з посадовими обов’язками військової службової особи. Вони допомагають зрозуміти межі відповідальності.
• Проаналізуйте причинний зв’язок між поведінкою особи та наслідками. Без цього кваліфікація буде неповною.
• Не оцінюйте справу лише за розміром заподіяної шкоди. Наслідки не визначають статтю автоматично.
• Перевірте, чи мала особа реальну можливість діяти. Для статті 426 це одна з ключових обставин.
• Ознайомтеся з чинною судовою практикою Верховного Суду. Вона допомагає зрозуміти сучасний підхід до військових злочинів.
• Пам’ятайте про вимоги Кримінального процесуального кодексу щодо доказування. Припущення не можуть замінити докази.
• Якщо справа вже перебуває в суді, аналізуйте всі документи комплексно, а не окремими фрагментами.

Відповідаю на часті запитання

Чи можуть статті 425 та 426 ККУ застосовуватися одночасно?

У більшості випадків слідство обирає один основний склад злочину. Проте я зустрічав ситуації, коли під час розслідування спочатку перевіряли ознаки кількох статей, а остаточну кваліфікацію визначав суд після дослідження всіх доказів.

Чи обов’язково командир несе відповідальність за будь-які помилки підлеглих?

Ні. Для кримінальної відповідальності потрібно встановити власні протиправні дії або бездіяльність командира. Сам факт підпорядкованості ще не створює автоматичної вини.

Чи може службова перевірка вплинути на кримінальне провадження?

Так. На мою думку, матеріали службового розслідування часто допомагають зрозуміти реальні обставини події. Але суд оцінює їх нарівні з іншими доказами, а не як остаточний висновок.

Чи враховує суд бойову обстановку під час розгляду таких справ?

Так. Якщо події відбувалися під час виконання бойового завдання, суд оцінює рівень ризику, наявність зв’язку, можливість отримання наказів та інші фактичні обставини, які могли вплинути на поведінку військової службової особи.